Якщо я повернусь у Крим

Якщо я повернусь у Крим, то лише в складі диверсійної групи і з автоматом Калашнікова

медработник
Евпатория

Ще з листопада Київ фактично став моїм другим домом. Я народилася у Євпаторії, а тепер не можу повернутися додому.

Я медик і працюю у медичній службі майдану. З 28 листопада я була у Києві на студентському майдані. Під час зачистки мені поламали ребра і я отримала черепно-мозкову травму. Мене відвезли додому.

20 лютого мені зателефонували і сказали, що потрібні лікарі на майдан та просили приїхати. Після цього я одразу  приїхала у Київ і до сьогоднішнього дня я тут.

15 березня я їхала в Крим у складі медичних бригад. Мета — надання допомоги військовим на території півострова. Поїздка була організована Міністерством охорони здоров’я та Товариством Червоного Хреста. Ми везли лише медикаменти. У Крим нас не пустили. Нас побили, забрали гроші, мобільні телефони і цінні речі. Правда, потім нам повернули наші паспорти, але сказали, що у Крим ми більше не зможемо в’їжджати.

Так я потрапила у «чорний список» Російської Федерації. Найбільше вразило те, що на російському кордоні в Криму стоять ті самі беркутівці, що були у Києві. І, я впевнена, побили вони нас так сильно саме тому, що впізнали. Тепер, якщо я повернусь у Крим, то лише в складі диверсійної групи і з автоматом Калашнікова.

Окрім того, що я лікар, я ще й мама. Я маю трирічного сина, який увесь цей час був з бабусею в Євпаторії. Я боялась, що потім дитину буде набагато важче перевезти через кордон, тому 22 лютого написала заяву на ім’я коменданта майдану з проханням надати допомогу. Щоправда, допомоги я так і не отримала. Зате наша медична служба виділила 2000 грн, які я відправила своїй мамі на дорогу. 1 квітня мама привезла сина у Київ. Тепер дитина зі мною. Наразі я думаю переїхати до Львова і знайти там роботу. Мені обіцяли надати кошти  на дорогу та на перший час для проживання.

У Криму в мене лишились батьки та бабуся. Російські паспорти вони не отримали і не збираються, бо не хочуть жити в Росії. Вони не хочуть покидати свою землю та  будинок, у якому виросли їхні діти. Моя бабуся одного разу вже була депортована і не хоче знову втікати. Вона готова воювати, але хоче  померти на своїй землі.


Другие истории

Я говорю потому, что на материке спрашивали, почему мы не сопротивлялись

Даже в школе моих детей начали учить российскому гимну и твердить, что Крым – это часть России и что мы россияне

Сначала мне затянули финансовую удавку. Потом отобрали мечту. Но самое главное – у меня забрали свободу.
фрилансер

Трёхцветные флаги появляются в самых разных местах, там, где раньше жовто-блакитним даже не пахло…
студентка, Симферополь

Из обычного симферопольского студента в «крымобандеровцы»
Студент факультета театрального искусства и хореографии, Симферополь